випуски 2003 року 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12
випуски 2002 року 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12
випуски 2001 року 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

на основну сторінку

Свобода преси в Криму, №1 (10), січень 2001 р.

ВЛАДА ПРОТИ ГЕОРГІЯ ГОНГАДЗЕ

З 16 вересня доля керівника проекту "Українська правда" Георгія Гонгазде турбує кожного з нас. За час офіційних пошуків рідні і колеги журналіста, як і загалом суспільство, не отримали жодної відповіді на чимало запитань, що виникли у зв'язку зі "справою Гонгадзе". Ми не втрачали надію, що Георгій знайдеться. Але факти свідчать, що саме його тіло було знайдено під Таращею. Влада, якій так дошкуляв журналіст Гонгадзе, і тепер боїться прямо це визнати.

ЩОДО СВОБОДИ СЛОВА В УКРАЇНІ

Київ, 27 грудня 2000 - Про критичний стан зі свободою волевиявлення та інформації в Україні говорять не лише представники європейських інституцій. Аналіз стану дотримання і захисту прав людини в Україні, що був проведений омбудсменом Ніною Карпачовою, засвідчив, що в Україні дедалі частіше обмежується вільне виявлення громадянами своїх поглядів і переконань, а засоби масової інформації стають більше контрольованими і керованими.

За даними Ніни Карпачової, українські ЗМІ дедалі більше стають залежними або від державних інстанцій або від фінансово-політичних груп. Внаслідок цього право українців на достовірну інформацію грубо порушується. Тиск на журналістів політичними, економічними та адміністративними методами стає уже традицією.

Нерідко інструментом для тиску на журналістів обираються й органи правосуддя. За офіційними даними, нині щоденно в 5-6 судах України розглядаються позови посадових осіб до засобів масової інформації.. Лише у 1999 році було подано понад 2 тисячі судових позовів проти ЗМІ з вимогою сплатити позивачам понад 90 млрд. гривень. Така сума, до речі, утричі перевищує державний бюджет.

Моніторинг стану дотримання прав людини в Україні також показує, що в боротьбі зі свободою думки і слова, з опозиційними виданнями та журналістами владні структури дедалі ширше використовують такі форми тиску, як перевірки податковими, фінансовими, та правоохоронними органами, пожежно та санітарно-епідемічними організаціями, тощо. Уповноважена з прав людини в Україні кваліфікує це явище як державний рекет .

Яскравим прикладом такої ситуації є розправа над газетою "Правда України", випуск якої був заборонений через ніби-то неправильне оформлення засновницьких документів. Далі була історія з газетою "Свобода", "ВВ" , "Сільські вісті" тощо.

Пані Карпачова у своїй доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод зазначає, що нині практично проти будь-якого видання чи журналіста, які займають опозиційну чи просто незалежну позицію можуть бути висунені звинувачення у приниженні гідності позивачів. При цьому практика судових позовів проти ЗМІ більше орієнтована на захист репутації посадових осіб, ніж на захист свободи слова і думки.

Правозахисники зауважують, що такими кроками органи виконавчої влади демонструють бажання запровадити таку інформаційну політику, основою якої є неприйняття плюралізму думок, страх перед правдивим та альтернативним словом, неготовність влади до всенародних відкритих дискусій, до пошуку істини, до критики і самокритики, які власне є ознаками наявності відкритого демократичного суспільства.

Історія зі зникненням журналіста Георгія Гонгадзе, а відтак перебіг подій довкола слідства та експертизи у цій справі лише потверджують таку думку.

Марина Пирожук, радіо "Свобода"

ЗАЯВА КРИМСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ

Асоціація вільних журналістів Криму і Комітет з моніторингу свободи преси в Криму підтримує учасників акції "Три місяці без правди!", що проводиться у Києві з метою звернути увагу української та світової громадськості до проблем свободи слова, прав людини та демократії в Україні, а також до бездіяльності влади у справі зникнення журналіста Георгія Гонгадзе.

За час, що пройшов з часу зникнення нашого колеги Георгія Гонгадзе у нас накопичилося більше запитань, аніж відповідей. Слідство тупцює на місці, керівники правоохоронних структур роблять суперечливі заяви і замість виконання прямих службових обов'язків займаються політикою, інформація приховується від суспільства. Ситуація зі свободою слова в Україні сьогодні найкритичніша за всі роки незалежності. Під загрозою опинився сам демократичний розвиток України.

Ми вважаємо, що тепер неупереджене та об'єктивне розслідування факту зникнення журналіста Георгія Гонгадзе і звинувачень, висунутих на адресу низки високих посадовців, можливі лише за умов його повної відкритості для української і закордонної громадськості та участі у ньому іноземних фахівців.

Ми вимагаємо від влади утриматися від силових дій проти учасників акцій протесту і наполягаємо на припиненні тиску на незалежні засоби масової інформації.

Асоціація вільних журналістів Криму,

Комітет з моніторингу свободи преси в Криму

КРИМСЬКІ ТЕЛЕЖУРНАЛІСТИ ПИШУТЬ ПРОКУРОРУ АВТОНОМІЇ

Прокурору Автономної Республіки Крим О.О.Доброрізу

Шановний Олександре Олексійовичу!

Звертаємося до Вас із проханням вжити заходи у зв`язку з грубим порушенням наших конституційних і професійних прав під час виконання службових обов`язків.

У суботу, 9 грудня близько 10 години ранку, виконуючи редакційне завдання - зібрати відеоматеріали для сюжету про журналістське розслідування спорудження будинку голови ВР Криму Л.Грача, я, журналіст Роман Спірідонов і я, оператор Ігор Романенков - здійснювали відеозйомку на вулиці Аксакова в районі будинку №13. За декілька хвилин після початку зйомки з цього будинку вийшли двоє молодих людей і захотіли побачити, що знято на касеті. На наше прохання відрекомендуватися та пояснити, на яких підставах вони вимагають перегляд плівки, вони відповіли, що вони просто телеглядачі та їм цікаво. Отримавши відмову, вони все ще продовжували наполягати на своєму. На повторне прохання відрекомендуватися, один з них показав посвідчення Верховної Ради Криму в закритому вигляді. Пред`явити його у розгорнутому вигляді чоловік відмовився та одразу заховав посвідчення у кишеню. Незважаючи на наше попередження про те, що вони порушують закон про інформацію, а касета є власністю телекомпанії і незважаючи на нашу незгоду віддати касету, чоловік, який показував посвідчення, почав забирати касету в оператора. Відкривши камеру, він дістав касету і поніс із собою, у двір будинку №13.

Після того, як обставини інциденту стали відомі керівництву телекомпанії, ми вирішили все-таки з'сувати: хто і на яких підставах незаконно вилучив відеокасету та перешкодив роботі журналістів. Ми, Валентина Самар, шеф-редактор служби новин "Волна", кореспондент Роман Спірідонов та оператори Ігор Романенков і Дмитро Штейн, під`їхавши до будинку на вул.Аксакова, №13, попросили людей, які заходили у двір, покликати охоронців. До нас вийшов один із тих, хто перешкодив зйомці. Він відмовився відрекомендуватися, заявивши, що він не охоронець, а "патріот комунізму". Непрямо ця людина підтвердила, що була учасником ранкового інциденту - "Це не я показував посвідчення (Верховної Ради Криму, - авт.), це була інша людина". За словами нашого співрозмовника, власника посвідчення у той момент на будівництві не було.

Коли оператори повторно почали знімати вулицю Аксакова в районі будинку №13, чоловік спочатку забороняв вести зйомку, а потім почав загрожувати: "Прибери камеру, інакше я тобі її на голову надягну". Вся розмова з "патріотом комунізму" була знята на відеокасету і, в разі необхідності, ми готові її Вам надати.

Звертаємо Вашу увагу на те, що кореспонденти Чорноморської ТРК не порушили кордонів приватної власності, а знімали те, що відкрито погляду будь-якого перехожого - особняк Л.Грача, що будується. Однак невідомі, (особи яких, мабуть, не складе особливих зусиль встановити - одного зафіксовано на касеті, другого можуть упізнати, якщо він дійсно має посвідчення ВР Криму) по-перше, перешкоджали збору інформації, та, по-друге, вилучили відеокасету - власність ТРК. Таким чином, на наш погляд, були порушені ст.34 Конституції України та низка статей Законів "Про інформацію" і "Про телебачення та радіомовлення".

Шановний Олександре Олексійовичу!

Звернутися до Вас із проханням вжити заходи із захисту наших конституційних і професійних прав нас спонукає ще й та обставина, що останнім часом у Криму стали частішими випадки ігнорування норм закону про вільний доступ до інформації з боку окремих посадових осіб. На адресу журналістів, що проводять власне розслідування, з боку керівників автономії лунають образливі заяви та недвозначні "поради", що межують із загрозою. Враховуючи, що в Указі Президента України "Про додаткові заходи з безперешкодної діяльності засобів масової інформації, подальшому встановленню свободи слова в Україні", підписаному вчора, визнається за необхідне здійснити додаткові заходи для ліквідування обмежень діяльності ЗМІ, надання реальної підтримки діяльності журналістів і забезпечення особливих норм їхнього захисту, просимо Вас вжити заходи прокурорського реагування, передбачені законом.

Журналісти ТРК "Чорноморська", 11.12.2000 р.

ЯК ЦЕ БУЛО

В Криму видається дуже цікавий і корисний щомісячний бюлетень Кримського Центру незалежних політичних дослідників і журналістів про проблеми свободи слова, свободи преси та прав журналістів в Автономній Республіці Крим і м. Севастополі "Свобода преси в Криму" (редактор Володимир Притула).

У багатьох номерах бюлетеня подано публікації про газету "Черноморская заря", про її немовби "незаконне закриття", про немовби "незаконний вихід Чорноморської райради зі співзасновників" у листопаді 1997 року і т. і.

Мені зрозумілий гнів журналістів, які стали на захист "Черноморской зари" та її редактора І. Хроль, але вважаю, що журналісти дезінформовані І. Хроль і не знають, як все було насправді.

Я був ініціатором виходу райради зі співзасновників газети "Черноморская заря", працюючи в той час заступником голови райради, відповідаючи за стан гласності в районі (за рішенням райради). Райрада вимушена була вийти зі співзасновників газети тому, що редакція газети "підштовхувала" райраду до цього, вела боротьбу проти райради й окремих депутатів, а газетою фактично керував (негласно) А. Сарасєко, який був на той час головою райради (і водночас головою райдержадміністрації). Рішення про вихід зі співзасновників райрада ухвалила на сесії 14 листопада 1997 року (таємним голосуванням), а вже через 6 днів, тобто 20 листопада новим співзасновником газети "Черноморская заря" (замість райради) стала райдержадміністрація на чолі з А. Сарасєко, який прагнув до цього і все для цього робив.

Тоді редакція "Черноморской зари" та її новий редактор І. Хроль (яка стала редактором наприкінці листопада 1997 року), були раді виходу райради зі співзасновників газети, зраділи з приводу того, що співзасновником стала райдержадміністрація, а, отже газета стала державною. Претензій, в тому числі й матеріальних, редакція до райради тоді не мала. Ставши співзасновником газети, райдержадміністрація нічого за зобов`язаннями установчого договору редакції "Черноморской зари" не сплачувала, але редакція ніяких претензій до райдержадміністрації не мала, тим більше І. Хроль була у А. Сарасєко позаштатним прес-секретарем. Газеті допомагали спонсори, вона жила безбідно, тим більше, що наближалися чергові вибори до Верховної Ради України і Криму, органи місцевого свамоврядування, які відбулись у березні 1998 року. Коли ж А. Сарасєко програв вибори (він балотувався кандидатом у депутати Верховної Ради Криму), а потім змушений був звільнитися (йому райрадою було висловлено недовіру) для "Черноморской зари" прийшла важка година. Вона стала друкуватися в борг, оскільки спонсори втратили до неї інтерес після виборів.

Справжньою причиною припинення випуску "Черноморской зари" стало її елементарне банкрутство, а не "політичні інтриги властей". Коли восени 1998 року нова райдержадміністрація вийшла зі співзасновників газети, І. Хроль стала ставити претензії до райради, "згадавши", що вона начебто "незаконно" вийшла зі співзасновників газети", що райрада немов би "заборгувала газеті за зобов`язаннями" і так далі. Але ж рік мовчала, претензій до райради не ставила. Замість того, щоби зменшити витрати на випуск газети (перейти на випуск газети один раз на тиждень, скоротити штат, число кабінетів, телефонів і т. п.), І. Хроль продовжувала нарощувати борг перед районною друкарнею, і коли борг сягнув 25 тисяч гривень, друкарня відмовилася друкувати газету до виплати боргу.

Хотілося би сказати й про 15 тисяч гривень, начебто виділених "Черноморской заре" Радою міністрів АРК. Ці 15 тисяч гривень адресно "Черноморской заре" не виділялись, а були виділені райраді з умовою (усною) щоб ці гроші райрада надала "Черноморской заре". Райрада спочатку так і зробила, але потім, зрозумівши, що ухвалила незаконне рішення, скасувала його і виділила ці гроші "Черноморским известиям", співзасновником яких вона є. Якщо б 15 тисяч гривень можна було на законних підставах виділити "Черноморской заре" безпосередньо, то Рада міністрів АРК це би зробила. Коли ж незаконна операція "прокрутити" через райраду 15 тисяч для "Черноморской зари" не вдалася, І. Хроль зчинила галас, стала скаржитися до всіляких інстанцій. Так що ані 64 тисячі, які згадувалися в публікації в бюлетені, ані 15 тисяч гривень "Черноморская заря" не "губила". А в тому, що "Черноморская заря" припинила виходити в світ, І. Хроль повинна винити себе та А. Сарасєко. Саме вони зробили все для того, щоби газета більше не виходила. І на завершення.

У бюлетені "Свобода преси в Криму" № 5 за серпень розміщена публікація "Черноморская заря" вже ніколи не вийде до читачів" наступного змісту (цитую) : "Черноморская заря" не відновить свій вихід, - таке рішення ухвалив журналістський колектив цієї газети, яка внаслідок конфлікту з місцевими властями не виходить уже п`ятий місяць. Про це заявила головний редактор газети Ірина Хроль за час роботи "круглого столу" на тему "Роль кримської влади в конституційному забезпеченні свободи преси в регіоні". За її словами, журналісти опозиційної газети так і не дочекалися підтримки з боку кримської влади, вони втратили віру і вирішили припинити випуск "Черноморской зари" (кінець цитати).

О. Юрченко, головний редактор газети "Черноморский вестник", грудень 2000 р.

Від редакції. До редакції бюлетеня "Свобода преси в Криму" звернувся головний редактор газети "Черноморский вестник" Олександр Юрченко з настійливим проханням надрукувати цей матеріал з приводу конфлікту довкола газети "Черноморская заря". Оскільки нами надавалися шпальти бюлетеня для виступів пані Ірини Хроль, то логічним є надання такого права для її колеги та опонента О.Юрченка. Залишаючись відкритими для дискусії і співпраці, все ж закликаємо шановних колег не використовувати нас для зведення рахунків.

ЦІНА ЗМІ НАПЕРЕДОДНІ ВИБОРІВ ІДЕ ВГОРУ

Як повідомив голова Республіканського комітету з інформації АРК Валентин Козубський, отримано висновок голови Постійної комісії мандатної, з депутатської етики, організації роботи ВР АРК і засобів масової інформації Євгена Максименка про Програму "Про формування інформаційної політики в Автономній Республіці Крим". Ця програма була представлена на розгляд до Верховної Ради АРК Радою міністрів. Вона повинна реалізовуватися протягом 2001 - 2003 рр. Зокрема, в ній передбачається надання державної підтримки міським і районним виданням, розширення в Криму електронних ЗМІ, зміцнення матеріальної бази ДТРК "Крим".

В. Козубський підкреслив, що цю програму не було розглянуто на засіданні комісії, свій висновок подав лише її голова, який поставив під сумнів принципові питання, викладені в Програмі. Як зазначив керівник Рескому з інформації, раніше було отримано позитивний висновок про програму Постійної комісії ВР АРК із законодавства, законності, правопорядку і військових питань.

Є. Максименко наполягає на виключенні з Програми терміна "інформаційна політика", хоча за Конституцією АРК автономія бере участь у формуванні інформполітики України. "Сам термін, мені здається, коректний, - відзначив В. Козубський, - тому що Крим має визначені повноваження".

Також голова парламентської комісії має сумніви щодо необхідності створення республіканського сервера електронних версій друкованих видань, що виходять у Криму, тоді як, на думку В. Козубського, розміщення подібної інформації в Інтернеті дозволило б збільшити коло читачів кримської періодики.

Програма передбачає розширення мережі кіосків АТ "Союздрук" у районах автономії. Як говориться у висновку Є. Максименка, сільська місцевість у газетах не затребувана, тому немає необхідності в додаткових газетних кіосках. Хоча, за словами В. Козубського, сьогодні саме в сільського читача обмежений доступ до періодики.

Як вважає В. Козубський, частина кримських депутатів, які мають власні приватні ЗМІ, не зацікавлені у зміцненні позицій державних ЗМІ в інформаційному просторі Криму. Він припустив, що відбувається приховане лобіювання цього питання в кримському парламенті. "Особливо це актуально напередодні виборів", - підкреслив В. Козубський.

На думку голови Рескому з інформації, Програма цілком реальна, тому що при її впорядкуванні було показано реальні джерела фінансування.

Кримська Інформаційна Агенція, 20 грудня 2000 р.

ЧИНОВНИКИ ВІД ІНФОРМАЦІЇ ДОРІКАЛИ СИЛОВИКАМ

Несподіваного ракурсу набула прес-конференція голови Рескомнацу Валентина Козубського та кримського представника Нацради з телебачення і радіомовлення Анатолія Сиваченка, присвячена, здавалося б, досить рядовій темі: виконанню нещодавнього Указу Президента "Про додаткові заходи для безперешкодної діяльності ЗМІ, подальшого утвердження свободи слова в Україні". Держчиновники публічно висунули претензії правоохоронцям - і практично все спілкування з пресою вони витратили на озвучення прикладів негативних стосунків кримських ЗМІ та силовиків, що накопичились за останні півроку.

Найяскравішим прикладом став випадок з євпаторійською телекомпанією "Маріон". Її редакцію за рішенням євпаторійських пожежників мали опечатати в день проведення прес-конференції. "Я розумію важливість протипожежної безпеки, - заявив Валентин Козубський, - але є відповідні норми законодавства, де, як і в Указі Президента, говориться, що призупинити роботу засобу масової інформації можна тільки за рішенням його засновника чи суду". "Після пожежі в Останкіно перевірки відбулися в усіх телекомпаніях, - додав Анатолій Сиваченко, - були й до "Маріону" претензії. Недоліки ліквідували, але днями пожежні інспектори приїхали знову, склали акт і, не давши часу на усунення нових претензій, оголосили, що через п`ять днів редакцію буде опечатано".

Валентин Козубський припустив, що такі рішучі дії одного з підрозділів Євпаторійського міськвідділу МВС можуть бути пов`язані з тим, що напередодні працівники "Маріону" вирізали з міліцейської передачі "02" кадри з алкогольною рекламою, яку заборонено показувати на ТБ. Підозру Козубського викликало й те, що одночасно з пожежними інспекторами до офісу телекомпанії під`їхав наряд ДАІ, зняв номери з машини співробітника "Маріону", що стояла у дворі, - за "лису" гуму.

Правда, наприкінці прес-конференції журналістам оголосили, що між керівництвом "Маріону" та євпаторійськими правоохоронцями досягнуто певного компромісу і редакцію опечатувати не будуть. Але у чиновників було ще що розповісти.

Наприклад, про євпаторійську друкарню, за фактом приватизації якої вже півроку ведеться слідство. Козубський: "Це одне з нечисленних підприємств поліграфії, що дає прибуток до бюджету. Євпаторійська прокуратура досі не винесла директору типографії обвинувачення, дослідування ведеться з порушенням термінів". Поскаржився він і на ставлення правоохоронців до ДТРК "Крим": "У телекомпанії дуже громіздкий штат (370 осіб при семи годинах мовлення на добу), тому зараз там відбуваються скорочення. З`являються ображені. Вони пишуть скарги до прокуратури. В результаті прокуратура подала на гендиректора ДТРК Валерія Низового позов до суду на захист звільнених. Але за нормами прокуратура може так вчинити тільки якщо ці люди непрацездатні. В інших випадках вони самі повинні судитися.

З цього приводу відбуваються спроби виїмки документів. Проводяться зустрічні перевірки рекламодавців, через що ДТРК вже втратила близько третини з них". А.Сиваченко навів ще один приклад: "У Красноперекопську є радіокомпанія "Пульс". У неї була невідповідність у статутних документах, документи виправили, але міськпрокуратура все ж таки закрила компанію. Причому без рішення суду. При цьому радіо "Лідер", засновником якого є кримський главк МВС, працює взагалі без будь-якої ліцензії. Я про це повідомляв і генерала Москаля, і генерала Селезньова. Ось це радіо якраз можна закрити без усяких судів. Але воно працює!

Напрошується висновок, що з правоохоронними органами краще дружити, ніж сваритися. І у цьому світлі випади проти них з боку двох не останніх в автономії чиновників виглядають чи то як героїзм, чи то як безрозсудство. Мабуть, вони на це мали причини, про які журналістам розповідати не стали.

Олексій Неживой, газета "Крымское время", №242 (1109), 26 грудня 2000 р.

Свобода преси в Криму, №1(10), січень 2001 р.

This project is supported by the Transatlantic US-EU Civil Society Initiative Program for Ukraine / Цей проект здійснено за підтримки Програми Трансатлантичної Ініціативи США-ЄС сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні.